З уст блогерів, зірок, політиків і звичайних людей щодня линуть тисячі закликів насолоджуватися життям і цінувати кожен момент.
У своїй підсвідомості ми сприймаємо ці слова і погоджуємося з ними тою чи іншою мірою.
Адже всі ми різні і думаємо теж по-різному, у цьому зрештою і є цінність особистості.
Незважаючи на це ми рідко дотримуємось проголошених постулатів, бо кожен з нас має свої щоденні турботи, які поглинають і вимагають негайних рішень.
Як правило істинне розуміння приходить тоді, коли біда торкається тебе безпосередньо чи опосередковано.
Спочатку людині потрібен час для усвідомлення та прийняття рішення.
У ситуаціях з #ракдурак це потрібно робити якомога швидше. Важливою є кожна хвилина і це не перебільшення, а реалії боротьби з хворобою.
На пізнішому етапі перебігу захворювання, коли нагальні питання частково вирішені і залишається найгірше – чекати на результат, ми починаємо аналізувати свою поведінку до моменту Х і після.
Тільки тоді приходить справжнє усвідомлення цінності життя.
Нарешті ти починаєш по-справжньому дорожити кожною хвилиною, помічати речі, які до того були звичними.
Відбувається ніщо інше як переоцінка цінностей, яка тягне за собою неминуче – кардинальні зміни у світогляді.
Хтось занурюється у релігію, стає благодійником і намагається внести свою лепту у цій круговерті боротьби. Хтось – активістом, щоб донести до громадськості важливі речі.
Об’єднує всі ці ситуації одне – життя таких людей вже ніколи не буде попереднім.
Трансформації свідомості неминучі і вони залишаються з людиною назавжди.
З усього сказаного вище напрошується висновок: рак – це не лише фізіологічна хвороба.
Це чинник який має достатньо сили, щоб назавжди змінити життя людини незалежно від того яким буде фінал лікування!